Я думку для уроку заримую - Cols=2 gutter=24> 2004/№3 Засновники

^ Я думку для уроку заримую.
Нехай вона збентежує серця.

(Педагогічні роздуми)

Виголошуване в прозі слухач сприймає неуважно, але хай лише ті самі слова пов’яже розмір, хай глибока думка зазвучить упорядкованими стопами, і вже той вислів проникає глибше, наче спис, пущений могутньою рукою.

^ Сенека “Моральні листи до Луцилія” (лист 108)


У свого улюбленого вченого, автора знаменитих дидактичних принципів німець-кого педагога Адольфа Дістервега я навчи-лась, що краще один предмет показати учневі з десяти сторін, ніж десять предметів – з однієї. І коли прочитала у Сенеки про роль римованої мови, замислилась над тим, як моє вміння римувати поставити на службу професії і таким чином урізноманітнити прийоми роботи на уроці зарубіжної літератури.

Моє педагогічне кредо: “Не здивуєш – не навчиш!” Дуже люблю уроки за темою “Японська лірика”, тому що жанр “хоку” і “танка” завжди дивують дітей.

Якось, пояснюючи сутність жанру “хоку”, склала експромт на уроці. Він був cкладений під враженням від вірша М. Басьо про зиму:

^ Експромт “Спроба хоку”

Узяв чорну туш,

І ось з-під пера вийшла…

красуня – зима.

Відчула не просто здивування, а захоплення учнів від мого натхнення. За кілька днів у мене на столі лежала добірка учнівських “спроб хоку”, декотрі з яких можна сміливо назвати шедеврами. Так учень 6 класу Іван Манько написав:

Хотів у школі (5 складів)

Побачити казку я. (7 складів)

Її не було. (5 складів)

Я зрозуміла, що слова В. О. Сухомлин-ського про те, що кожна дитина – це поет, і слова Мацуо Басьо про те, що справжній вірш хоку може написати тільки дитина є аксіомами.

За допомогою римування навіть поняття з теорії літератури можна зробити цікавими, захопливими. Наприклад, даючи поняття “пейзаж” у 5 класі, я підготувала такі рими:

Пейзаж

По-французьки “рауs” – місцевість,

Може бути й “краєвид”.

Ось описуй рідні села,

Хочеш – опиши Мадрид,

Та роби це ти художньо:

Порівняння не забудь,

Ще й епітет вжити можна.

Словом, друже, творчим будь!

Ці рими, як свідчить мій досвід, не тільки викликають позитивні емоції, але й сприяють кращому засвоєнню понять з теорії літератури. Готуючи урок за біографією письменника, я пишу коротенький римований твір про нього. Так, вступний урок за темою “А. П. Чехов” я закінчую такими рядками:

Він знов нагадує: “Ви часу не марнуйте…”

І легше дихаю, кудись відходить втома…

І вимикаю телефон. – Даруйте,

Читаю Чехова – мене немає вдома.

Мені дорікнули: “Ти б краще прочитала вірші про Чехова видатних поетів, навіщо витрачаєш час на уроці на своє аматорство?” Що відповісти на це? Я читала чудовий вірш І. Буніна про Чехова, на уроці ми слухали пісню Б. Окуджави про Чехова, та мій вірш, що забрав 30 секунд уроку, викликав таку теплу щиру реакцію, стільки я побачила в очах вдячності, що зміряти, підрахувати цього не можна. Я вважаю, що такі почуття наближають класика до сучасного учня.

Хоч скільки читаю свої рими, учні не звикають. Завжди дивуються, завжди радіють: тому що відчувають, що це зроблено саме для них і тільки для них, відчувають любов.

Діти дивуються, коли пишу експромт, дивуються, коли довідуються, що можу писати і українською, і російською. Дивуються, коли серед професійних перекла-дів Шекспіра пропоную свій. Не називаю одразу, який варіант належить мені, прошу визначити, що сприйняли найкраще.

Буває, учень вибирає мій переклад. Це зовсім не означає, що він найкращий. Я взагалі ставлюсь до свого хобі з легкою іронією, ніколи не називаю ці рими віршами, поезією. Та учень, що вибрав мій переклад, міг підсвідомо відчути знайомий голос, інтонацію, стиль. І сподобалось більше те, що йому ближче.

В.Шекспір

Сонет 34

(переклад з підрядника Т. Мурзо)

Погожу днину небо обіцяло –

Я вийшов з дому, не захищений плащем,

Та у дорозі мене хмара наздогнала

І налякала градом і дощем.

Нехай опісля крізь хмарину чорну

Торкнувся промінець мого чола,

Посіченою градом і дощем проворним,

Ти рани вже зцілити не могла.

Не може втішити мене твоя журба,

І каяття твоє мене не звеселяє:

Від співчуття і щирості навряд

Образа прикрая зникає…

Та сліз твоїх, гірких перлин ручай,

Як злива, змив твій гріх й мою печаль.


Мій приклад заохочує учнів до власних спроб робити переклад з підрядника. Радію, коли на сторінках періодичних видань знаходжу поетичні перлинки моїх учнів.

Уже з 5 класу привчаю учнів до філо-софської думки, “зрихлюю ґрунт” для вивчен-ня літератури у середніх та старших класах. Своєю радістю від спілкування з “пілігри-мами вічності”, як називав класиків-велетнів П. Б. Шеллі, я намагаюсь поділитися зі своїми маленькими філософами:


^ Олександр Македонський – Діогену, що в бочці сидів:

“Проси – я усе тобі дам, чого побажаєш!”

І мудрець можновладця лише попросив:

“Убік відійди, бо ти сонце мені заступаєш”.


“Пілігрими вічності” – Македонський, Діоген і сонце будуть потрібні мені у 10 класі, коли будемо вивчати роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”, коли будемо роздумувати над ідеєю роману: “Станьте сонцем – вас усі і побачать”.


На останній урок в 11 класі я приходжу з останнім римованим твором, який я востаннє прочитаю учням:

Візьми з собою в непросте життя

Найкращих друзів, що не зрадять.

Я знаю: мрієш про щасливе майбуття.

У ньому друзі ці не стануть на заваді.

Давид і Соломон, Сервантес і Шекспір,

Похмурий Кафка і веселий Гоголь,

Вони з тобою будуть до тих пір,

Допоки треба буде допомога.

Вони мовчатимуть. Чекатимуть терпляче,

Коли рука торкнеться обкладинки,

Розгорне книгу, в перший раз неначе,

І вже не відірвешся й на хвилинку

Від світла й мудрості Живого Слова.

Перед цим останнім уроком одинадця-тикласники пишуть останній свій шкільний твір-прощання на тему “Візьму з собою в непросте життя...” Послухавши і отримавши цей твір (це мій останній роздатковий матеріал для них), діти розуміють, що я, вчителька, написала для них твір за тією ж темою.

Після прощального уроку в одинадцятому класі йду на урок у п’ятий і запитую себе:

Що я сьогодні

зробила, щоб казка

у школі була?




Тетяна Мурзо

^ Бертольд Брехт: “Матінка Кураж та її діти”

(конспекти циклу уроків в 11 класі)


Тема уроку: Людина - парадокс Бертольд Брехт.

Життєвий і творчий шлях письменника.


Епіграф до уроку:

^ Бертольд Брехт – чужий серед своїх

3168892796476264.html
3168940406108039.html
3169020477787341.html
3169073580117007.html
3169198892054216.html